Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2016 року Справа № 910/32313/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Самусенко С.С. - головуючого, Гольцової Л.А., Картере В.І.,

розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Велес-Д"на рішення та постановугосподарського суду міста Києва від 04.03.2016 Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2016у справі№ 910/32313/15господарського судуміста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Український Бізнес Банк"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Велес-Д"за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Фонд гарантування вкладів фізичних осібза участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_5провизнання недійсними договорів та зобов'язання вчинити діїза участю представників: від позивача: від відповідача:Лизуненко А.В., Сергеєва В.С.Ухвалою Вищого господарського суду України від 19.10.2016 касаційну скаргу ТОВ "Велес-Д" прийнято до провадження у складі колегії суддів: Самусенко С.С. - головуючий, Гольцова Л.А., Картере В.І. у відповідності до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 19.10.2016.

1. Зміст позовних вимог та стислий виклад підстав подання позову

ПАТ "Український Бізнес Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Український Бізнес Банк" звернулося до господарського суду із позовом до ТОВ "Велес-Д" про визнання недійсними договору факторингу №3 від 04.12.2014, договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 04.12.2014 №1839 та зобов`язання відповідача повернути позивачу перераховані у заяві документи.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що укладення договору факторингу відбулося з порушенням вимог законодавства, а саме на підставі підробленого протоколу спільного засідання комітету управління активами і пасивами та тарифного комітету ПАТ "Укрбізнесбанк" від 07.11.2014 за заниженою вартістю (без проведення попередньої оцінки) та з перевищенням повноважень.

Оскільки кредитний договір був забезпечений іпотекою, за якою право вимоги передано відповідачу, договір про відступлення права вимоги №1839 від 04.12.2014 також є недійсним.

Зокрема, позивач послався на норми п.3 ч.3 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та ст.215 Цивільного кодексу України.

2. Стислий виклад суті рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів та мотиви їх прийняття

Рішенням господарського суду міста Києва від 04.03.2016 (суддя Шкурдова Л.М.) у справі №910/32313/15, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2016 (судді: Коротун О.М. - головуючий, Гончаров С.А., Гаврилюк О.М.), позов задоволено, визнано недійсним договір факторингу № 3 від 04.12.2014; визнано недійсним договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 04.12.2014; зобов`язано ТОВ "Велес-Д" повернути ПАТ "Український Бізнес Банк" вказані в рішенні документи.

Судові рішення мотивовано посиланням на норми п.3 ч.3 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", в редакції, що діяла на час укладення спірних договорів.

Встановивши, що ринкова вартість активу банку у вигляді права вимоги за кредитним договором № А15 від 29.02.2008 перевищує ціну продажу цього активу більше ніж на 97 відсотки, господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку про нікчемність оспорюваного договору факторингу та договору про відступлення права вимоги.

Крім того, встановивши, що згідно акту приймання-передачі документів до договору факторингу №3 від 04.12.2014 ПАТ "Укрбізнесбанк" передало, а ТОВ "Велес-Д" прийняло ряд документів згідно переліку, вимогу про зобов`язання повернути вказані документи правомірно задоволено.

3. Підстави, з яких оскаржено судові рішення господарських судів

ТОВ "Велес-Д", не погоджуючись із такими рішеннями, звернулося до Вищого господарського суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У скарзі вказується, що єдиною підставою для суду став звіт оцінювача від 12.08.2015, складений за результатом проведення суб`єктом оціночної діяльності ТОВ "Ако-Експерт". На думку скаржника, за Положенням про виведення неплатоспроможного банку з ринку для проведення перевірки правочинів на предмет виявлення таких, що є нікчемними, залучається саме аудитор, який діє відповідно до Закону України "Про аудиторську діяльність".

Також скаржник стверджує, що позивач не довів суду того факту, що розмір відступленого права вимоги становить саме 4 669 802,98 грн., зокрема, банк не надав первинних документів за кредитним договором, що свідчать про стан виконання цього договору, доказів звернення стягнення на предмет іпотеки, за рахунок якого могла бути погашена кредитна заборгованість, або відомості про те, що звернення стягнення не відбулось (станом на час укладення спірних правочинів - 04.12.2015).

4. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу

ПАТ "Український Бізнес Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Український Бізнес Банк" у відзиві на касаційну скаргу вважає рішення судів у цій справі правильними, посилається на п.3 ч.3 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", ст.12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" та практику ВГСУ (постанову від 16.12.2015 у справі №910/27916/14) і вказує, що для Уповноваженої особи Фонду залучення до спільної перевірки аудитора є правом, а не обов`язком, тому є підставним залучення суб`єкта оціночної діяльності для виконання незалежної оцінки з метою визначення ринкової вартості об`єкта.

У відзиві на касаційну скаргу також звертається увага на те, що наголошуючи на відсутності заборгованості за кредитним договором, право вимоги за яким відповідач отримав, він упускає, що отримав право грошової вимоги у розмірі 4 669 802, 98 грн., тоді як розмір отриманого банком фінансування від відповідача - 1 % від суми заборгованості.

Банк акцентує увагу на тому, що відповідачу було передано згідно підписаного сторонами до оспорюваного правочину акту прийому-передачі документів, в переліку яких є і ті, які банк мав за вимогою відповідача надати.

5. Обставини справи, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій

04.12.2014 між ТОВ "Велес-Д" як фактором та ПАТ "Український Бізнес Банк" як клієнтом укладено договір факторингу № 3, відповідно до умов якого клієнт продає (переуступає) фактору право вимоги, яке включає в себе заборгованість до боржника за укладеним між банком та ОСОБА_10 кредитним договором №А15 від 29.02.2008, у загальній сумі 4 669 802,98 грн.

Згідно п.2.1 договору факторингу фактор надає фінансування клієнту в сумі 46 698,03 грн., а клієнт перераховує фактору плату у розмірі 1% від суми фінансування. 04.12.2014 між сторонами складено акт приймання-передачі прав вимоги та акт приймання-передачі документів.

04.12.2014 між ПАТ "Укрбізнесбанк" як первісним іпотекодержателем та ТОВ "Велес-Д" як новим іпотекодержателем укладено договір за № 1839 про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 29.02.2008, укладеним між банком та майновим поручителем ОСОБА_5

При цьому судами встановлено, що з 26.12.2014 у ПАТ "Український Бізнес Банк" запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду. Постановою Правління Національного банку України від 23.04.2015 № 265 у ПАТ "Український Бізнес Банк" відкликано банківську ліцензію та розпочато процедуру ліквідації позивача, у зв`язку з чим виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 24.04.2015 № 87 про початок здійснення процедури ліквідації банку.

Робочою комісією ПАТ "Укрбізнесбанк" з перевірки договорів, укладених протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку на предмет виявлення договорів, що є нікчемними, встановлено, що договір факторингу №3 від 04.12.2014 не відповідає п.3 ч.3 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Згідно акту №6 від 30.11.2015 про встановлення нікчемності договору факторингу комісія прийшла до висновку, що договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки, укладений на виконання нікчемного договору факторингу, не створює правових наслідків.

Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Український Бізнес Банк" прийнято рішення №6 від 30.11.2015 про визнання цих договорів нікчемними.

Судами встановлено, що відповідно до звіту про оцінку права грошової вимоги за кредитним договором, складеного суб`єктом оціночної діяльності ТОВ "Ако-Експерт" (сертифікат суб`єкта оціночної діяльності №16646/14, виданий Фондом державного майна України 04.07.2014), ринкова вартість права вимоги банку за кредитним договором №А15 від 29.02.2008 у вигляді вартості предмета забезпечення (квартири площею 87,2 кв. м) перевищує ціну продажу цього активу більше ніж на 97 відсотки, а саме: розмір відступленого права вимоги становить 4 669 802,98 грн.; ринкова вартість відступленого права вимоги - 1 738 611,65 грн.; ціна продажу - 46 698,03 грн.; процентне відношення ціни продажу до ринкової вартості - 2,69 %.

Судами відхилено доводи позивача про те, що договір факторингу №3 від 04.12.2014 укладено на підставі підробленого протоколу спільного засідання Комітету управління активами і пасивами та Тарифного комітету ПАТ "Укрбізнесбанк" від 07.11.2014 та з перевищенням повноважень (одноособово, без колегіального рішення Правління ПАТ "Укрбізнесбанк"), оскільки вказані доводи не підтверджено належними та допустимими доказами та спростовуються матеріалами справи, зокрема, постановою про закриття кримінального провадження від 22.10.2015, відповідно до якої кримінальне провадження №12015050500001167 відносно посадових осіб позивача закрито у зв`язку з відсутністю в діях посадових осіб позивача складу кримінального правопорушення.

6. Норми права, на які звертається увага при вирішенні спору

За ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою.

В п.2.5.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" роз`яснено, що нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, є недійсним незалежно від наявності чи відсутності відповідного рішення суду. Однак це не виключає можливості подання та задоволення позову про визнання нікчемного правочину (господарського договору) недійсним. З`ясувавши, що оспорюваний правочин є нікчемним, господарський суд зазначає в резолютивній частині рішення про його недійсність або, за відсутності підстав для такого визнання, відмовляє в задоволенні позову.

За ч.2 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", в редакції, що діяла на час укладення спірних договорів, протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов`язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Згідно п.3 ч.3 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", в редакції, що діяла на час укладення спірних договорів, правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними якщо банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору.

Під звичайною ціною розуміється ціна, що відповідає рівню ринкових цін (п.14.1.71 Податкового кодексу України).

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності.

Статтею 13 цього Закону передбачено можливість здійснення рецензування звіту про оцінку майна, що здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб`єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна).

Згідно ст.32 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" оцінювачі та суб`єкти оціночної діяльності - суб`єкти господарювання несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору, зокрема за недостовірність чи необ`єктивність оцінки майна, відповідно до умов договору та закону.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про аудиторську діяльність" аудит - перевірка даних бухгалтерського обліку і показників фінансової звітності суб`єкта господарювання з метою висловлення незалежної думки аудитора про її достовірність в усіх суттєвих аспектах та відповідність вимогам законів України, положень (стандартів) бухгалтерського обліку або інших правил (внутрішніх положень суб'єктів господарювання) згідно із вимогами користувачів.

7. Норми права та мотиви, з яких виходить касаційна інстанція при прийнятті постанови

Як вбачається з наведених вище норм права, для встановлення факту заниження ціни продажу права вимоги необхідно встановити його ринкову ціну, яка, виходячи з приписів Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" може визначатись шляхом проведення незалежної оцінки, при здійсненні якої враховується не тільки рівень обслуговування проблемного активу, а й наявність забезпечення, його вартість та ступінь ліквідності.

Як вбачається із встановлених обставин, згідно наданого позивачем звіту про незалежну оцінку прав вимоги за кредитними договорами ринкова вартість права вимоги банку за кредитним договором №А15 від 29.02.2008 перевищує ціну продажу цього активу більше ніж на 97 відсотки.

Розмір відступленого права вимоги становить 4 669 802,98 грн.; ринкова вартість відступленого права вимоги - 1 738 611,65 грн.; ціна продажу - 46 698,03 грн.; процентне відношення ціни продажу до ринкової вартості - 2,69 %.

За ч.2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

За встановленими судами обставинами суб`єкт оціночної діяльності, який здійснював зазначену оцінку, має відповідний сертифікат, виданий згідно Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Згідно звіту ринкова вартість прав грошової вимоги за кредитними договорами на момент укладання спірного договору факторингу значно перевищувала ціну, за якою банком відчужено свої майнові права. Позивачем відступлено на користь відповідача право вимоги сплати ОСОБА_10 на користь відповідача 4 669 802,98 грн., натомість за відступлене право вимоги у зазначеному розмірі відповідач здійснив на користь позивача оплату у розмірі 46 698,03 грн.

Враховуючи, що ринкова вартість активу банку у вигляді права вимоги за кредитним договором № А15 від 29.02.2008 перевищує ціну продажу цього активу більше ніж на 97 відсотків, господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку про нікчемність оспорюваного договору факторингу та договору про відступлення права вимоги як такого, що був укладений на виконання нікчемного договору факторингу.

Крім того, встановивши, що згідно акту приймання-передачі документів до договору факторингу № 3 від 04.12.2014, ПАТ "Укрбізнесбанк" передало, а ТОВ "Велес-Д" прийняло ряд документів згідно переліку, вимогу про зобов`язання повернути вказані документи правомірно задоволено.

Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевірила застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

З дотриманням передбачених законодавством меж перегляду справи в касаційній інстанції, заслухавши суддю-доповідача, представників позивача та відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права господарськими судами попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

За встановленими судами попередніх інстанцій обставинами касаційна інстанція визнає правильним застосування при вирішенні цього спору п.3 ч.3 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та ст.215 Цивільного кодексу України.

Доводи касаційної скарги спростовано встановленими судами попередніх інстанцій обставинами, на переоцінці яких фактично наполягає відповідач.

Позивачем надано суду необхідні та належні докази, які досліджено судами та встановлено нікчемність договорів.

Касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги застосовує ст.1119 ГПК України, відповідно до якої має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ТОВ "Велес-Д" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2016 у справі №910/32313/15 залишити без змін.

Головуючий суддя С. Самусенко

Судді: Л. Гольцова

В. Картере